Види закріпки каміння в ювелірних прикрасах

• Глуха закріпка
• Крапанова закріпка
• Корнерова закріпка
• Канальна закріпка
• Кармезинова закріпка
• Закріпка паве
• Клейова закріпка
• Вбудована закріпка
• Пружинна закріпка
• Від чого залежить вибір способу закріпки
• Якими інструментами користується майстер
• Чому закріпка така важлива

Ви, напевно, не раз чули таке поняття як “закріпка”. І точно знаєте, що в даному випадку йдеться про кріплення, тобто про спосіб інтеграції кристала в дорогоцінний метал. Від типу ювелірного "монтажу" залежить дуже багато. Наприклад, те, наскільки надійно триматиметься мінерал у прикрасі. Грамотно обраний метод закріплення — це ще й можливість виграшно продемонструвати кристал: приховати його недоліки та показати світові і вам зокрема його сильні сторони.

Ми хочемо, щоб види закріпок не були для вас таємницею за сімома печатками. Тому пропонуємо познайомитись з основними з них. Дізнавшись, який спосіб ювеліри використовують у тих чи інших випадках, ви зможете не тільки блиснути знаннями в магазині прикрас, а й за необхідності обрати максимально надійне кріплення — для себе або для близької людини.

Усі способи закріпки зводяться до двох принципів. У закритій, або глухій, оправі камінь по всьому периметру охоплений металом: це найнадійніше, але метал приховує частину кристала, і він менше грає на світлі. У відкритій оправі камінь тримається в кількох точках — на лапках, кульках-корнерах або завдяки тиску металу, — тому краще пропускає світло й виглядає ефектніше, але потребує дбайливішого поводження. Решта видів — варіації цих двох підходів. Для прикраси на щодень логічно обрати закриту оправу, для особливих випадків — відкриту.

Глуха закріпка

Інші назви цього виду кріплення:

• гніздова закріпка
• ободкова закріпка
• Bezel
• глухий каст

Глуха вставка кристала вважається найбільш надійною (але забігаючи наперед, скажемо, що точно не найбільш красивою та виграшною для рідкісного каміння). Ободковий спосіб кріплення якнайкраще підходить для щоденної експлуатації ювелірного виробу. Вставка наче втоплена в метал. По суті, вона знаходиться в такій собі металевій чашці. Навидноті лише верхівка кристала.

Переваги глухої закріпки:

• практичність: такий ювелірний виріб зручно носити, тому що ні камінь, ні кріплення не чіпляються ні за волосся, ні за предмети гардеробу;
• надійність: глухий каст захищає камінь від втрати та від сколів практично на 100%;
• вигода: як правило, у такий спосіб закріплюють не найякісніші і не найкрасивіші камені, а значить каблучка, сережки або кулон з ободковою закріпкою буде коштувати дешевше, ніж аналогічна прикраса з будь-яким іншим видом кріплення.

Недоліки глухої закріпки:

• неможливість продемонструвати красу каменю.

Глуха закріпка не дає променям пройти крізь кристал. А це, в свою чергу, унеможливлює гру світла.

Тому глуху закріпку найчастіше обирають для кольорового й непрозорого каміння, а також для кабошонів — каменів з гладкою опуклою поверхнею без граней. Їм гра світла не така важлива, а насиченість кольору металевий обідок навіть підкреслює. А от прозорий безбарвний камінь у глухій оправі з жовтого чи червоного золота може набути теплого відтінку металу.

Крапанова закріпка

Крапанова закріпка — повна протилежність гніздовій. Цей спосіб "монтажу" кристала вибирають саме тоді, коли потрібно продемонструвати кристал у всій його природній красі. Крапани — це металеві лапки, які утримують камінь у складі ювелірної прикраси. Лапки обіймають кристал акуратно та ніжно, не закриваючи його принади та дозволяючи оточуючим побачити всі його плюси.

Переваги крапанової закріпки:

• демонструє камінчик у всій красі;
• візуально збільшує кристал, за рахунок чого камінь здається об’ємнішим, ніж є насправді;
• дозволяє легко чистити мінерал, надаючи до нього всебічний доступ.

Недоліки крапанової закріпки:

• через якийсь час лапки можуть “розслаблятися”, знижуючи надійність кріплення;
• якщо один з крапанів хоч трохи розігнеться, прикраса почне чіплятися за волосся та одяг, доставляючи володарці коштовності додатковий дискомфорт.

Втім, усі перелічені вище проблеми можна доволі легко пофіксити. Зверніться до ювеліра: він підтисне лапки, що ослабли, а за потреби наростить або замінить їх. Це поверне кріпленню надійність.

Найчастіше камінь тримають 4 або 6 крапанів, розташованих на однаковій відстані один від одного: так він сидить надійно, наче в кошику, і водночас відкритий світлу. Буває і 3 лапки, і 8–10 — залежно від розміру та форми каменю. Саме крапанами закріплюють центральний діамант у каблучках для заручин-солітерах. Раз на 2–3 роки прикрасу з крапановою закріпкою варто показувати ювеліру: він перевірить лапки й за потреби підтисне їх.

Корнерова закріпка

Корнеровий каст — це спосіб кріплення, який поєднує в собі безліч найрізноманітніших методів. Найбільш відомі з них — це гало та паве. Корнерова закріпка не так сильно закриває камінь, як глухий каст, але при цьому не менш надійно утримує його.

Кристал при такому монтажі закріплюється безпосередньо у металі. А для того, щоб надійно утримувати його всередині обідка з металу, ювеліри вигадали корнери — металеві кульки чи стовпчики.

Переваги корнерового касту:

• універсальність: цей метод кріплення поєднує у собі комфорт та високу естетичність;
• статусність: корнерова закріпка дозволяє створити виріб на мільйон, використовуючи при цьому не надто дорогі камінці, які виглядатимуть в прикрасі дорого-багато.

Недоліків цього виду кріплення ми не знайшли. А головний плюс хотіли б виділити окремо: корнеровий каст дозволяє ідеально приховати не надто симпатичні особливості мінералу, підкресливши при цьому сильні сторони і забезпечивши власнику або власниці прикраси комфортне носіння.

Канальна закріпка

Нерідко цей вид кріплення називають рейковим. Ви точно неодноразово бачили прикраси, в яких каміння закріплено в такий спосіб. Воно ніби вмонтовано в мініатюрну дорогоцінну рейку. Мінерали розміщені поруч один з одним, між ними немає стінок або перегородок.

Для смарагдів канальну закріпку використовують рідко: цей камінь крихкий і легко сколюється, а канальний каст створює додаткове навантаження на мінерал. А ось сапфірову, діамантову або рубінову доріжки за допомогою канальної закріпки створюють дуже часто.

Переваги рейкового кріплення:

• надійність дуже високого рівня: при такому монтажі ризик того, що камінь вискочить з дорогоцінної "рейки", зведений практично до нуля;
• естетичність: рейкова закріпка чудово демонструє кристали, дозволяючи світлу грати всередині них;
• безпека: з такою закріпкою можна не боятися пошкодити камінь, вдарившись об щось прикрасою;
• комфорт: носити каблучку з рейковою закріпкою зручно, камінчик ні за що не чіпляється і не завдає незручностей.

Мінусом рейкового кріплення є важке чищення. Такі вироби очищають, як правило, лише в ультразвуковій ванні. Тому що підібратися до камінчиків вручну неможливо.

Канальну закріпку часто обирають для обручок з доріжкою каміння. Зважайте лише на те, що каблучку, в якій камені йдуть по всьому колу, не вийде збільшити чи зменшити, — добирайте її точно за розміром.

Кармезинова закріпка

Кармезиновою називають закріпку, за якої великий центральний камінь обрамлений вінком з дрібніших каменів, і кожен дрібний камінь тримається у власній лапці чи гнізді. Такі каблучки легко знайти у скриньках наших мам і бабусь: найчастіше це кольоровий камінь в оточенні діамантів чи фіанітів. Сучасна інтерпретація цього дизайну — гало.

Переваги кармезинової закріпки:

• ошатний вінтажний вигляд: така прикраса одразу виглядає як родинна реліквія;
• обрамлення візуально збільшує центральний камінь.

Недоліки кармезинової закріпки:

• у класичному виконанні це дуже трудомістка й дорога робота, тому сьогодні її роблять нечасто;
• дрібні камені обрамлення треба час від часу перевіряти в ювеліра.

Закріпка паве

Паве (від французького pavé — «бруківка») — техніка, за якої дрібні камені розташовані впритул один до одного й укривають поверхню прикраси суцільним блискучим «килимом». Майстер висвердлює в металі ряди гнізд, садить у них камені, а потім штихелем піднімає з металу крихітні кульки-корнери, які й утримують каміння. Металу між каменями майже не видно, і здалеку здається, що сяє вся поверхня. Часто паве слугує тлом для великого каменю контрастного кольору або вкриває шинку каблучки.

Переваги закріпки паве:

• максимальний блиск навіть за дуже дрібного каміння;
• з каменів різних кольорів можна викласти візерунок або цілу картину.

Недоліки закріпки паве:

• зробити паве гарно й надійно може лише майстер високого класу, тому каблучки паве варто купувати в перевірених магазинах;
• між дрібними каменями швидше збирається бруд, і чистити таку прикрасу складніше.

Клейова закріпка

Клейову закріпку використовують для перлів та інших органічних вставок — коралів, бурштину, — а також для вставок круглої чи фантазійної форми, які не втримати лапками. У виробі готують посадкове місце зі штифтом, у вставці висвердлюють отвір, надягають її на штифт і фіксують спеціальним клеєм.

Переваги клейової закріпки:

• перлина ніби ширяє над металом без видимого кріплення, і вся увага дістається їй.

Недоліки клейової закріпки:

• це найменш надійний спосіб: оправа не захищає вставку від ударів, її легко зачепити або відколоти;
• клейове з'єднання не любить гарячої води, побутової хімії та ультразвукового чищення, тому такі прикраси краще не носити щодня.

Вбудована закріпка

За вбудованої закріпки камінь утоплюють у висвердлене в металі гніздо так, що його верхній майданчик опиняється врівень з поверхнею виробу, а краї гнізда обтискають довкола каменю. Зовні видно лише верхівку кристала.

Переваги вбудованої закріпки:

• дуже надійно: камінь практично неможливо загубити чи пошкодити;
• прикраса ні за що не чіпляється, тому підходить для активного способу життя та спорту.

Недоліки вбудованої закріпки:

• камінь майже не грає на світлі: блиск стриманий, без ефекту «новорічної ялинки».

Пружинна закріпка

Пружинна закріпка тримає камінь лише завдяки тиску металу. Шинку каблучки роблять розімкненою, на її кінцях прорізають пази, а камінь вставляють між ними: метал прагне стиснутися, як пружина, і затискає камінь з двох боків. Здається, що камінь ширяє в повітрі. Такий спосіб підходить лише для дуже твердого каміння — діамантів, сапфірів, рубінів: менш міцний камінь може не витримати постійного тиску.

Переваги пружинної закріпки:

• камінь відкритий світлу майже з усіх боків і сяє якнайяскравіше;
• незвичайний сучасний дизайн.

Недоліки пружинної закріпки:

• складне виконання й вища ціна, ніж у глухої чи крапанової закріпки;
• розмір такої каблучки змінити не можна.

Як бачите, камінь-вставка може бути огорнутий дорогоцінним металом і вмонтований в нього так, що прикраса стане ідеальною для повсякденного носіння. З таким кріпленням можна не боятися травмувати кристал шляхом механічного ушкодження. З іншого боку, наглухо "упаковувати" камінчик потрібно далеко не завжди. Часто дорогоцінний кристал потрібно продемонструвати у всій красі, змусивши його буквально ширяти над металом.

Закріплення каміння — тонке і дуже відповідальне завдання. Але якщо за нього береться професіонал, то у покупця з'являється реальний шанс придбати чудову прикрасу з каменем, який виконуватиме свою функцію навіть не на 100, а на 200%. А виглядатиме на цілий мільйон!

Від чого залежить вибір способу закріпки

Спосіб закріпки обирають ще на етапі ескізу, і від нього залежать три речі: зовнішній вигляд прикраси, надійність кріплення та зручність у носінні. Що складніша закріпка, то дорожчий виріб. Майстер враховує:

• тип каменю та його фізичні властивості — насамперед твердість і крихкість: крихкий камінь можна розколоти під час сильного обтискання;
• розмір і огранування каменю;
• прозорість і насиченість кольору;
• наявність дефектів — їх можна сховати під металом;
• кількість і розташування вставок у дизайні;
• колір металу оправи;
• для чого прикраса: на щодень чи для особливих випадків.

Покупцеві при цьому важливіша не назва закріпки, а якість її виконання: досвідчений майстер навіть найбільш «вибагливу» закріпку зробить надійною.

Якими інструментами користується майстер

Камені закріплюють вручну, під мікроскопом: автоматика з такою тонкою роботою не впорається. Цим займається окрема професія — закріпник. Від нього потрібні і сила, і точність: надійно затиснути камінь у металі й водночас не передавити, щоб не деформувати оправу й не розколоти кристал. Основні інструменти закріпника:

• штихель — невеликий різець із загартованої сталі з лезами різної форми: ним вирізають гнізда для каменів, піднімають з металу корнери й підганяють метал до каменю;
• корневертка — сталевий стрижень з напівсферичною виїмкою на кінці: нею заокруглюють піднятий штихелем метал в акуратну кульку-корнер;
• обтискач і давчик — ними притискають метал до каменю: обтискають круглі камені в глухих оправах, підгинають лапки та краї гнізда;
• ручні лещата — зазвичай дерев'яні, утримують сам виріб під час роботи;
• надфілі — маленькі напилки для тонкого підганяння металу.

Крім того, в роботі потрібні бормашина зі свердлами та фрезами, мікроскоп, штангенциркуль та інші інструменти для різання, фіксації та вимірювання.

Чому закріпка така важлива

Добре закріплений камінь сидить у гнізді, підігнаному точно за його розміром, не хитається й не чіпляється за одяг, а оправа підкреслює його колір і гру світла. Якщо закріпку виконано погано, камінь з часом розхитається й може випасти, погано оброблені лапки чіплятимуть шкіру, волосся й тканину, а невдало обрана оправа приглушить блиск вставки.

Тому, обираючи прикрасу, уважно огляньте закріпку: камінь має сидіти рівно, без перекосів і зазорів, а метал довкола нього — бути гладким, без гострих країв. Якщо камінь хоч трохи хитається або у вас є найменші сумніви, не відкладайте візит до ювеліра: інакше ризик загубити камінь зростає в рази.