На віки вічні: про способи закріплення каміння в ювелірних прикрасах

Cтатті Дата публікації: 26 липня 2019

В дорогоцінних прикрасах не буває дрібниць. Починаючи від вибору металу, способу виготовлення виробу, його дизайну, вибору застібки — кожен етап процесу максимально значущий для отримання ідеального результату в фіналі. Однією з цих найважливіших фаз є вставка каменю в каблучку, кулон, браслет або сережку. Від майстерності ювеліра, його вправності та фантазії залежить не тільки зовнішній вигляд отриманої прикраси, але і її довговічність та комфортність носіння.

Закріпка ювелірних каменів: як це відбувається

Кажуть, на любов і смак товариш не всяк. З цим важко не погодитися: комусь до вподоби тоненький золотий обідок, а комусь подавай масивну каблучку, в якій красується один великий і кілька дрібних діамантів. Але все ж, на думку фахівців ювелірного онлайн-гіпермаркету Gold.ua, саме прикраси, інкрустовані самоцвітами, користуються найбільшою популярністю. Щоб камені надійно «сиділи» в своїх гніздах і при цьому сяяли всією своєю красою, в ювелірній справі використовується так звана закріпка каміння — тобто процес, в результаті якого камені фіксуються в дорогоцінному металі і не випадають з нього. Різновидів цього процесу досить багато. Від вибору конкретного способу залежать три головних параметра: 

  1. зовнішній вигляд виробу;
  2. надійність кріплення;
  3. легкість в експлуатації. 

Чим складніший процес інкрустації, тим вищою буде ціна виробу. Зустрічаються техніки, які більше підходять для повсякденних прикрас (де вибір між ефектністю зовнішнього вигляду і надійністю схиляється на користь останнього). Але є й інші: вони не забезпечують максимально надійної фіксації, але разом з тим здатні розкрити абсолютно всю красу дорогоцінного мінералу.

Портрет закріплювальників

Хоча в нашому житті все більше місця приділяється автоматизації, на жаль, процес закріплення дорогоцінного каміння триває лише вручну. Саме таким чином фіксується більшість вставок — руками ювелірів, під мікроскопом, за допомогою спеціальних інструментів. Справа в тому, що закріпка — процесс настільки делікатний, що покластися повністю на автоматику в даному випадку було б вкрай необачно. Ручна праця вважається набагато надійніше за звичайну машинну обробку. Але і цього замало. Далеко не кожна ручна праця підійде. Робота ця настільки копітка та серйозна, що ювелірам широкого профілю її не довірять. Є спеціальна професія, яка називається закріпник каміння. Навчитися цієї справи можна, закінчивши спеціальний навчальний заклад або пройшовши стажування на ювелірному заводі. Робота закріплювальників є дуже серйозною та відповідальною. Людина, яка береться за справу, повинна відповідати декільком критеріям. 

  • Майстер повинен бути дуже міцним фізично, адже процес інкрустації потребує докладання серйозних зусиль.
  • При цьому він повинен бути посидючим, оскільки ця робота вимагає тиші та неспішності.
  • Крім того, будь-який рух фахівця має бути дуже точним, вивіреним, адже дрібниць в цьому процесі не буває. 

Нарешті, майстер повинен мати інтуїцію та досвід, щоб знайти золоту середину: з одного боку, надійно закріпити камінь в оправі, а з іншого — “не передавити”, щоб уникнути деформації та розколу самоцвіту.

Від чого залежить вибір способу закріпки

Знаючи всілякі види кріплення каменів, майстер приймає рішення про те, який саме спосіб використовувати в кожному конкретному випадку. Це рішення приймається на найперших ескізно-проектних етапах. Можна сказати, що воно є найважливішим в процесі закріплення самоцвітів. Проаналізувавши всі фактори, майстер визначається на користь того або іншого способу. Про які фактори йдеться? Це перш за все: 

  • тип самоцвіту (дорогоцінний, напівдорогоцінний або інший);
  • фізичні показники мінералу (перш за все твердість та крихкість);
  • розмір каменю;
  • особливості ограновування готового самоцвіту;
  • дизайн майбутньої прикраси:
    • кількість та розташування вставок;
    • колір металевої «рамки»;
    • насиченість кольору і/або прозорість каменю;
    • присутність і характер дефектів;
  • практичність закріпки. 

Власне, найголовніше завдання ювеліра — попрацювати з дорогоцінним мінералом таким чином, щоб він одночасно був і надійно закріплений, і при цьому мав ефектний зовнішній вигляд. Саме в необхідності досягти цю гармонію і полягає основний виклик для закріплювальників. 

Але пам'ятайте: покупцеві не дуже важливо, які види закріпок каменів могли бути в конкретній ювелірній прикрасі і який з них вибрав майстер. Якісна робота — ось головний критерій. І повірте, досвідчений майстер навіть “найненадійнішу” закріпку здатний виконати на найвищому рівні. А тому, купуючи прикрасу, зверніть особливу увагу на якість виконання інкрустації. Тут не місце компромісам: жодного дефекту кріплення бути не повинно. Ну а якщо у вас виникають хоча б найменші сумніви — не зволікайте, вирушайте до ювеліра. Інакше ризик втратити камінь зростає в рази.

Якими інструментами користується майстер

Кріплення каменів в ювелірних виробах — штука хитра та непроста. Цей процес складається з декількох операцій, які чітко слідують одна за одниєю. Ні змінити їх порядок, ні пропустити хоча б одну з цих операцій, звичайно ж, не можна. Для реалізації кожного з етапів необхідний свій, особливий інструмент для закріпки каменів. Познайомимося з основними приладдями. 

  • Штихель. Один з основних, найголовніших інструментів. Так називають невеликий клинок з нержавіючої сталі, обладнаний різними лезами. Штихелі бувають різної форми. З їх допомогою в дорогоцінному металі вирізаються гнізда, в які потім закріплюється камінь, а також обжимаються готові вставки в цьому гнізді.
  • Обтискання. З назви цього інвентаря зрозуміло, що за допомогою нього можна обтискати камені круглої форми в глухих оправах.
  • Ручні лещата. Вони виготовляються з дерева і виконують основну функцію — закріплюють камінь у виробі.
  • Надфілі. Так називають невеликі напилки, за допомогою яких виконують найтонші ювелірні роботи.
  • Корневертки. Інструмент зі смішною назвою є звичайним стрижнем, який виготовлений зі сталі. З його допомогою створюють особливі «кульки», які потім використовують для закріпки вставок. Ці «кульки» також називають корнерами. 

У комплекті закріплювальників є й інші інструменти: 

  • бормашина;
  • мідний давчик;
  • мікроскоп;
  • свердла;
  • термопаста;
  • штангенциркуль;
  • інше приладдя для обтискання, фіксації, різання та вимірювання.

Чому закріпка така важлива

Вище вже йшлося про те, що спосіб закріпки обирається на етапі проектування конкретної прикраси і залежить від багатьох факторів. Ідеально фіксований камінь — це той... 

  • ...гніздо для якого підігнано під його розмір;
  • ...оправа для якого гармонійно поєднується зі вставкою;
  • ...який при конкретному способі закріпки здатен продемонструвати ефектний дизайн і гру світла;
  • ...який комфортно та надійно закріплений в гнізді. 

Останнє — особливо важливо. Якщо самоцвіт закріплений невдало, то він буде бовтатися і згодом легко випаде з оправи. Неякісно оброблені гачки весь час будуть чіплятися за шкіру, одяг або волосся. Неправильний вибір способу закріпки може зіпсувати візуальні характеристики вставки, наприклад, знизити блиск та яскравість.

Основні види кріплення ювелірних каменів

Існує досить багато способів зафіксувати вставку в металевому «обідку». Мабуть, головні з них — це закриті і відкриті оправи. Решту варіантів можна вважати різновидами цих двох. 

  1. Глуха оправа (вона ж закрита) — така, при якій мінерал утримується в виробі з усіх боків, оскільки по його периметру проходить металева смужка. Глуха оправа — чемпіон по надійності. Якщо грамотно закріпити камінь, випасти з металу йому буде дуже проблематично. У той же час частина самоцвіту виявляється прихованою від сонячних променів під шаром металу, а значить, блиск та гра світла будуть вже не настільки ефектними.
  2. Відкрита оправа відрізняється від глухої тим, що камінь не утримується в виробі з усіх боків, а тільки фіксується в декількох місцях. Плюси і мінуси відкритої оправи протилежні перевагам та недолікам закритої оправи. Так, камінь, «звільнений» від металу, виглядає набагато ефектніше, набагато яскравіше, та набагато краще грає під солнцем. Але в той же час такий спосіб закріпки вважається менш надійним. 

Яку оправу вибрати — питання, яке ви вирішується самостійно та індивідуально, ну або за допомогою консультантів. Але проста логіка підказує: якщо прикраса буде використовуватися вами кожного дня, краще зробити вибір на користь глухої закріпки. А ось якщо ви збираєтеся діставати її з заповітної шухлядки в особливих випадках — можна і потрібно звернути увагу на відкриту оправу. У будь-якому випадку, різновидів цих двох кріплень так багато, що ви точно зможете підібрати собі одне з них — те, яке вас максимально влаштує.

Найпоширеніші способи закріпки каменів

Як вже говорилося вище, способів фіксації каміння в прикрасі — маса. Імениті ювелірні будинки навіть вигадують власні варіанти та патентують їх. Але втім, революцій в справі закріпки чекати не доводиться: всі існуючі способи здатні надійно і міцно зафіксувати вставку. Питання тільки в кваліфікації закріплювальників. Який спосіб обрати?

Глуха закріпка

Що це і де застосовується. Як правило, глуха закріпка, в якій камінь надійно утримується металевим обідком по всьому периметру, застосовується для кольорових мінералів або каменів, огранованих у формі кабошонов. В цьому випадку низький рівень блиску самоцвіту, який дає нам глуха оправа, абсолютно не є критичним. Адже якщо камінь сам по собі не відіграє на сонці, недолік такого виду закріпки відпадає сам по собі. А ось кольоровому камінню глуха закріпка прямо показана: вона робить більш насиченим колір мінералу. Прозорі ж камені недовго залишаться прозорими, якщо ви виберете глуху закріпку, оскільки вони візьмуть на себе колір металу — жовтий або червоний, якщо мова йде про золото. 

Переваги. Найголовніша перевага — абсолютна, стовідсоткова надійність. Якщо закріпку робив кваліфікований майстер, то вона не розхитається, не розбовтається, а камінь не загубиться. Не менш важлива перевага — це максимальна зручність. Така прикраса не буде чіплятися за волосся, шкіру або одяг, а в оправу не наб'ється бруд. Чистити такий виріб теж дуже легко. 

Недоліки. Не дуже підходить для оформлення блискучих каменів, оскільки зменшує силу сяйва дорогоцінного мінералу. Правда, існують шляхи оминання цієї проблеми: наприклад, можна підкласти на підставу гнізда фольгу, яка буде відбивати світло. Але тут теж існує небезпека, оскільки оцінити наявність дефектів через фольгу буде неможливо.

Закріпка крапанами

Що це і де застосовується. Так називають закріпку, в якій використовуються окремі «лапки», тобто гачки. Вони ж — крапани. Як правило, її застосовують, якщо прикрасу інкрустують великими одиночними камінцями-солітерами. Самі крапани ​​(ті самі «лапки») бувають різними за розміром та формою. Вибір конкретних значень залежить від розміру і форми самоцвіта, яким інкрустують виріб. Найчастіше ювеліри обмежуються 4-ма чи 6-ма крапанами, розташованими на однаковій відстані один від одного. Так камінь надійно фіксується (немов знаходиться в «кошику»), але при цьому залишається досить відкритим для того, щоб носій міг спостерігати гру світла. Але бувають випадки, коли майстер вибирає іншу кількість «лапок»: мінімальну (3) або максимальну (8 або 10). Крапани не заховані, їх добре видно, і тому вони є одними з яскравих елементів прикраси: майстер може обрати форму «лапок», підібрати їх модель під дизайн конкретного виробу. Але в цій прикрасі головні — не метал і не крапани, а безпосередньо самоцвіт. Саме тому, наприклад, в каблучках для заручин, інкрустованих діамантами, камінці закріплюють саме за допомогою «лапок». 

Переваги. Закріпка крапанами дає можливість оцінити гру світла і блиск дорогоцінної вставки. Самоцвіт вставляється в основу без спотворення форми та огранювання, що дозволяє оцінити його природну красу. Також завдяки «відкритості» оправи ви можете перед покупкою легко перевірити, чи є на камінці дефекти (тріщини, відколи тощо), і на підставі цієї інформації зробити усвідомлений вибір. Доглядати за прикрасою з закріпкою крапанами також легко: дорогоцінна вставка прекрасно промивається. 

Недоліки. Можуть виникнути питання до комфорту під час носіння прикраси. Так, наприклад, якщо ви працюєте руками кожен день, то носити каблучку регулярно може бути не дуже зручно. Якщо ювелір неякісно закріпив камінь або з моменту закріпки пройшло багато років, то готуйтеся до того, що «лапками» ви будете чіпляти одяг, залишаючи на ньому ниточки, та волосся. Вибравши закріпку крапанами, пам'ятайте, що вона вимагає регулярного сервісного обслуговування: раз на два-три роки вам доведеться віддавати прикрасу до ювеліра на профілактику. Майстер подивиться, чи все в порядку, і обов'язково підтягне крапани, щоб камінь залишався надійно зафіксованим навіть через багато років.

Кармезинова закріпка 

Що це і де застосовується. Сьогодні такий спосіб закріпки відомий небагатьом. А ось в скриньках для коштовностей наших мам та бабусь можна  легко знайти каблучку, в центрі якої розташований один великий камінь. Цей же камінь по периметру оточений більш дрібними камінцями, що утворюють форму вінка. Кольорове рішення центрального каменю та оточуючих його мінералів завжди було контрастним. Саме така оправа і називається кармезіновою. По суті, це одна з різновидів крапановой закріпки. 

Переваги. Кармезинова оправа зустрічається в старовинних прикрасах, а значить, вона незамінна для тих, хто хоче створити образ у стилі ретро. Будь-який виріб з цією закріпкою автоматично буде сприйматися як раритет, вінтаж і приверне увагу оточуючих. 

Недоліки. Кармезиновий каст (а саме так називають оправу для вставки — каст) практично не використовується зараз в ювелірній промисловості. Це дуже трудомісткий та невиправдано дорогий спосіб, тому лише деякі компанії беруться за реалізацію такої закріпки.

Корнерове закріплення

Що це і де застосовується. Корнери — це маленькі «кульки», за допомогою яких дорогоцінні камені закріплюються в каблучці. Виглядає така прикраса дуже розкішно і святково, особливо гарно виглядають в ній діаманти або інші камені з високою силою сяйва. Така фіксація використовується, коли важливо підкреслити суцільну сяючу поверхню прикраси, наприклад, якщо потрібно виділити один масивний камінь розсипом більш дрібних самоцвітів. Це той випадок, коли самоцвіт встановлюється не в оправу (каст), а відразу в метал. 

Переваги. Неймовірне сяйво ювелірного виробу. Камені, зафіксовані цим способом, дають ефект безперервного світіння. Виглядає це просто шикарно. 

Недоліки. Складність виконання, а як наслідок — високий відсоток браку. Вибираючи каблучку з корнеровим закріпленням, звертайте пильну увагу на якість виконання ювелірного завдання та довіряйте лише перевіреним постачальникам. Ну і звісно ж пам'ятайте, що в таких виробах неможливо змінити розмір на більш малий або трошки більший. Тому якщо ви схуднете або навпаки, максимум, що ви зможете зробити, — переодягнути каблучку на інший пальчик.

Закріплення паве

Що це і де застосовується. Так називають техніку, в ході якої в металі висвердлюють дуже невеликі гнізда поруч один з одним, а потім в ці гнізда вставляють маленькі блискучі камінці гострим краєчком донизу. Діаметр каменів не може перевищувати 4 мм. Потім конструкцію заповнюють дорогоцінним металом. Напливи металу виконують роль крапанів, які утримують мінерали. З англійської pave перекладається як “мостити” — в сенсі покривати поверхню дороги камінням. Тепер зрозуміліше, чому ця закріпка так називається. Якщо подивитися на прикрасу здалеку, то здається, що перед вами один великий коштовний камінь, який переливається на сонці всіма своїми гранями. Металу між каменями абсолютно не видно. При використанні цієї техніки можна створювати дивовижні полотна. Майстер може пограти з різнокольоровим камінням та використати найрізноманітніші самоцвіти. Як правило, дрібні камені одного кольору грають тут роль фону для одного великого мінералу контрастного відтінку. Працює ця техніка і в разі вибору каміння з різними видами огранювання. 

Переваги. Розкішний зовнішній вигляд. Така закріпка дозволяє створити ефект максимального блиску при використанні дуже невеличких камінців. Чудово виглядає паве, якщо потрібно зіграти на контрасті і до основного центрального каменю додати блискучий фон. 

Недоліки. Подібно до закріпки за допомогою корнерів, паве може виконати тільки професіонал найвищого класу. Створити красивий та міцний продукт під силу далеко не кожному. Тому вибирати вироби з такою закріпкою потрібно виключно в перевірених магазинах. Крім того, будьте уважні: довіра до продавця важливо ще й тому, що техніка паве не дозволяє вам дізнатися розмір каменю, що відправився в таку закріпку, оскільки частина вставки виявляється прихованою.

Рейкова закріпка

Що це і де застосовується. Рейкова (або, як її ще називають, канальна закріпка) — така техніка, при якій самоцвіт поміщається в паз в смузі каблучки. Цей паз виглядає як рейка або канал, звідси і назва. Як правило, канали використовують для прикрас, інкрустованих невеликими камінням. Але трапляються випадки, коли по центру каблучки в одній смузі розташовуються індивідуальні вставки. Буває, коли камінці розташовуються буквально по всьому колу прикраси. Рейкова закріпка, при якій всередину паза поміщають один, кілька або багато самоцвітів, популярна також в обручках. Ювелір спочатку робить «рельсу» з дорогоцінного металу, а потім відправляє в отриманий канал один за одним самоцвіти. По краях метал найчастіше запаюють. 

Переваги. Високий рівень надійності. Випасти з рейки камінь практично не може. Також важко йому буде пошкодитися або деформуватися. Носити прикрасу з рейковою закріпкою дуже зручно, оскільки камені не виступають за межі металу. А значить, шанс зачепитися за одяг, шкіру або волосся дорівнює нулю. 

Недоліки. За такою каблучкою (бо прикрасою в принципі) важкувато доглядати. Між вставками з часом забивається бруд, оскільки внутрішня частина каблучки порожня. Очистити її може бути досить складно, для цього потрібно скористатися послугами ювелірної майстерні. Там вам почистять прикрасу за допомогою ультразвуку, оскільки типові засоби на зразок нашатирю та серветок в цьому випадку будуть неефективними. Крім того, як і у випадку з корнеровим закріпленням, зменшити або збільшити розмір каблучки в майбутньому у вас не вийде.

Клейова закріпка

Що це і де застосовується. Найчастіше клейову закріпку використовують, якщо прикраса має бути інкрустована мінералом круглої або фантазійної форми, наприклад перлиною. Використовується вона і для інших органічних мінералів (коралів, наприклад, або бурштину). Для цього спочатку готують місце і встановлюють туди різьблений штифт. У перлині або іншій вставці висвердлюють невеликий отвір. Потім мінерал відправляють на підготовлену локацію. Щоб зробити конструкцію більш надійною, для додаткової фіксації використовують спеціальний клейовий склад. 

Переваги. Прикраса виглядає дуже витончено, оскільки створюється візуальне враження, що перлина абсолютно нічим не закріплена і вільно «ширяє в повітрі». Дорогоцінна вставка приймає на себе всю увагу і має можливість презентувати всю свою красу. 

Недоліки. Клейова закріпка вважається далеко не найнадійнішим способом фіксації. Носити прикрасу щодня не рекомендується, оскільки ризик того, що ви можете зачепитися виробом за одяг або волосся, доволі високий. Крім того, така «повітряна» оправа абсолютно не захищає камінь від механічних ударів або падінь. А значить, ризик утворення відколів та деформацій теж залишається доволі високим.

Вбудована закріпка

Що це і де застосовується. Так називається техніка, в ході якої самоцвіт закріплюється врівень в смузі каблучки. Для цього роблять спеціальні отвори, в яких і розташовуються камінці. 

Переваги. Дуже надійний спосіб кріплення. Втратити або пошкодити камінь практично неможливо. Вбудована закріпка як найкраще підходить для ділових людей, які ведуть активний спосіб життя, займаються фізичними навантаженнями тощо. Носити таку прикрасу і зручно, і приємно. 

Недоліки. Ефектний зовнішній вигляд, розкіш та шик — це не про вбудовану закріпку. Блиск каменю розгледіти буде дуже складно. Але якщо ви не хочете сяяти, як новорічна ялинка, — то чому б і ні?

Пружинна закріпка

Що це і де застосовується. Такий спосіб закріпки є ідеальним для діамантів. Пружинна оправа створює враження, що камінь «затиснутий» з двох сторін металевими пластинами і взагалі ніяк не тримається на прикрасі. Відстань між пластинами чітко підганяється під розмір каменю і тому самоцвіт сидить в своєму гнізді дуже надійно. 

Переваги. Пружинна закріпка дозволить розкритися діамантам у всій своїй красі. Це один з найефективніших способів акцентувати увагу на величності та сяйві каменю. 

Недоліки. Пружинна закріпка вкрай складна у виконанні. А значить, підвищуються вимоги до майстра, який буде її виконувати. Крім того, прикраса з такою закріпкою буде коштувати дорожче, ніж дорогоцінності зі звичайними оправами — глухими або створеними за допомогою крапанів. Розмір виробу змінити також неможливо. 

Напевно ви чекаєте відповідь на питання, який же спосіб закріпки каміння в прикрасах найкращий. На жаль, цієї відповіді ви не дочекаєтеся. Тому що в залежності від каменя, майстерності ювеліра, особливостей носіння виробу «кращим» буде той чи інший спосіб. Тому, мабуть, оптимальною порадою буде — доручити вибір способу закріпки професіоналу, якому ви довіряєте. І якщо професіоналізм закріплювальників буде на висоті, а ви будете дбайливо носити улюблений аксесуар і регулярно віддавати його на профілактику в ювелірну майстерню — вас можна буде лише привітати. Це означатиме, що ви дійсно знайшли найкращу для себе закріпку дорогоцінних мінералів в ювелірних виробах. І не просто знайшли, а навіть частково долучилися до її “створення”.

Розповісти друзям: